На сайті є чат-бот? З 2 серпня 2026 року хтось зобов’язаний попередити про це відвідувача

Питання, яке українська компанія ставить першим, звучить не «що вимагає стаття 50», а «чи це взагалі про нас, якщо ми зареєстровані не в ЄС». Відповідь міститься у статті 2 Регламенту і вона неприємно широка: дія поширюється на постачальників і суб’єктів впровадження систем ШІ, які перебувають у третій країні, якщо результат роботи системи використовується в Союзі. Тобто чат-бот на англомовній версії сайту, який відповідає клієнтам у Німеччині чи Польщі, потрапляє в периметр незалежно від того, де сидить розробник.

2 серпня 2026 року почала застосовуватися глава IV Акта про штучний інтелект. Далі – про те, що конкретно змінилося, хто саме несе обов’язок і як виглядає повідомлення, яке справді закриває вимогу.

Правова основа і дата

Йдеться про Регламент (ЄС) 2024/1689. Стаття 113 розносить його застосування на кілька дат, і 2 серпня 2026 року – загальна дата для глави IV, до якої належить стаття 50 про обов’язки щодо прозорості.

За дев’ять днів до цього, 24 липня 2026 року, Європейська Комісія опублікувала окремий роз’яснювальний документ щодо статті 50. Він короткий, не має обов’язкової сили і наразі є найчіткішим викладом того, як Комісія читає норму.

Чотири умови, які мають збігтися одночасно

У тексті статті 50(1) слова «чат-бот» немає взагалі. Є «системи ШІ, призначені для безпосередньої взаємодії з фізичними особами». Комісія розкладає це на умови, які діють у сукупності: якщо бодай одна не виконується, обов’язок не виникає.

У самому тексті є ще один виняток: обов’язок не діє, якщо штучна природа співрозмовника «є очевидною з погляду фізичної особи, яка достатньо поінформована, уважна та обачна, з урахуванням обставин і контексту використання». Комісія наполягає на вузькому тлумаченні цього винятку, бо він позбавляє людину прозорості. Будувати відповідність на тезі «та всі й так розуміють, що це бот» – слабка позиція, і вона слабшає рівно настільки, наскільки людяніший образ ви дали асистенту.

Постачальник чи суб’єкт впровадження

Тут помиляється більшість переказів, зокрема ті, що написані продавцями рішень. Регламент розрізняє дві ролі, і різні пункти статті 50 адресовані різним із них. Англійський термін deployer українською зазвичай передають як «суб’єкт впровадження»: це той, хто використовує систему під власною відповідальністю у професійній діяльності.

Якщо читати строго, обов’язок щодо самого чат-бота у статті 50(1) лежить на постачальнику. Магазин, який купив віджет, є суб’єктом впровадження, а прямо названі для нього пункти – це 50(3) і 50(4). Це точна юридична картина, і її варто проговорити, бо спрощена версія в мережі стверджує, ніби кожен сайт із чат-ботом тепер безпосередньо винен виконати 50(1). У тексті цього немає.

З цього не випливає, що суб’єкт впровадження може розслабитися. По-перше, постачальник виконує 50(1) через повідомлення всередині інтерфейсу, який налаштовуєте ви: змінили привітання, перейменували асистента, прибрали плашку – і відповідність постачальника зникла саме у вашому впровадженні. По-друге, якщо поставити на систему власну торговельну назву або суттєво її змінити, правила ланцюга створення вартості можуть перекваліфікувати вас у постачальника. По-третє, стаття 50(4) стає вашою тієї миті, коли сайт публікує згенерований текст із питань суспільного інтересу без людської редакційної відповідальності. Матеріал про правила щодо ШІ, які варто зафіксувати вже зараз пояснює, як вести реєстр ролей: саме він економить час під час перевірки.

Як має виглядати повідомлення

Робоче речення – стаття 50(5): інформація надається «ясно та відокремлено щонайпізніше на момент першої взаємодії або першого контакту» і «має відповідати застосовним вимогам щодо доступності».

• Момент зафіксований. Не третє повідомлення і не відповідь на запитання «ви людина?». Перша репліка.
• Пункт в умовах користування вимогу не закриває. Посилання, яке ніхто не відкриває, не є ані відокремленим, ані наданим у момент першої взаємодії. Це висновок із самого тексту норми, а не цитата з документа Комісії, і до нього приходить практично кожен практик.
• Доступність є частиною обов’язку. Повідомлення має зчитуватися програмою екранного доступу і мати той самий контраст, що й решта інтерфейсу. Пункт 132 преамбули йде далі: слід враховувати характеристики людей із вразливих груп за віком або інвалідністю, якщо система призначена для взаємодії з ними.

Окремо варто продумати сценарій передачі розмови людині. Якщо бот спочатку відповідав сам, а потім до діалогу підключився оператор, користувач має розуміти, у який момент це сталося. Зворотний перехід, коли оператор виходить і далі знову пише система, є ще чутливішим: формально це нова взаємодія з системою ШІ, і повідомлення доречно повторити. Регламент такого сценарію окремо не описує, тож це радше обґрунтоване прочитання вимоги «щонайпізніше на момент першої взаємодії», ніж пряма норма.

Технічно це невелика зміна: перше повідомлення про те, що асистент автоматичний, стала позначка біля поля вводу і видимий шлях до живої людини. Приблизно так поводиться добре спроєктований асистент і без Регламенту, тому chat-first інтерфейси зазвичай проходять цю перевірку без переробки, а гіперолюднені персонажі – ні.

Чого стаття 50 не вимагає

Перелік того, чого норма не встановлює, на практиці корисніший за перелік вимог, бо саме на вигаданих вимогах бізнес витрачає бюджет.

• Не вимагає згоди користувача. Це обов’язок інформування, а не підстава для обробки даних. Згода потрібна там, де її вимагає законодавство про персональні дані, і це окреме питання: ми розбирали його в матеріалі про персональні дані на сайті.
• Не вимагає розкривати модель, постачальника чи технологію. Достатньо факту: співрозмовник не людина.
• Не забороняє давати боту ім’я. Але чим більше зусиль вкладено в ілюзію людини, тим менше шансів згодом послатися на «очевидність».
• Не створює окремого реєстру. Для систем, що не належать до високого ризику, реєстрації в базі ЄС немає.
• Не скасовує решту права. Стаття 50(6) прямо зазначає, що ці пункти не впливають на вимоги глави III і не обмежують інші обов’язки щодо прозорості, встановлені правом Союзу чи національним правом. Споживче законодавство і правила про недобросовісні практики діють паралельно.

Практичний наслідок: якщо на сайті вже є плашка «це автоматичний асистент, з’єднати з оператором», ви, найімовірніше, виконуєте вимогу і без окремого проєкту. Якщо асистент представляється іменем співробітниці, має аватар із фотографією і пише «зараз подивлюся ваше замовлення, хвилинку», то ситуація протилежна.

Відтермінування, якого майже немає

Поступка в цій сфері рівно одна. Обов’язок машинозчитуваного маркування за статтею 50(2), адресований постачальникам систем, що генерують синтетичний контент, має обмежений перехідний період для систем, розміщених на ринку до 2 серпня 2026 року: для них строк – з 2 грудня 2026 року.

Для повідомлення про чат-бот такого вікна немає. Норма застосовується з 2 серпня 2026 року до всього, що підпадає під неї.

Що відклали, а що ні

Плутанину 2026 року створив «цифровий омнібус» щодо ШІ, який справді зсунув строки. Він зсунув строки для систем високого ризику: зобов’язання за Додатком III перенесено з 2 серпня 2026 року на 2 грудня 2027 року, а для систем, охоплених секторальним законодавством про безпечність продукції, – на 2 серпня 2028 року. За аналізом юридичної фірми Gibson Dunn, обов’язки щодо прозорості за статтею 50 залишили без змін. Заголовок про перенесення строків Акта про ШІ не стосується норми, про яку тут ідеться.

Штрафи і правило для малого бізнесу, яке перевертає арифметику

Стаття 99(4)(g) відносить порушення статті 50 до рівня адміністративних штрафів до 15 000 000 євро або, для підприємства, до 3% сукупного світового річного обороту за попередній фінансовий рік, залежно від того, що більше.

Стаття 99(6) розвертає це для малих і середніх підприємств, включно зі стартапами: діє відсоток або сума, залежно від того, що менше. Для невеликої компанії реальна експозиція – 3% обороту, а не п’ятнадцять мільйонів. Санкції встановлюють і застосовують держави-члени, а огляд регуляторної рамки для ШІ на сайті Комісії показує, який орган це робить у кожній країні.

Що зробити цього тижня

• Випишіть усі розмовні поверхні: віджет на сайті, бот у месенджері, голосову лінію, асистента в застосунку. Бот у месенджері замість менеджера рахується так само, як віджет на головній.
• Для кожної позначте, ким ви є – постачальником чи суб’єктом впровадження, і хто фактичний постачальник.
• Перевірте перше повідомлення, яке бачить користувач. Якщо в ньому не сказано, що асистент автоматичний, почніть саме з цього.
• Перевірте повідомлення програмою екранного доступу, а не лише очима.
• З’ясуйте, чи підпадає ваш згенерований текст під статтю 50(4) і чи має він названу людину з редакційною відповідальністю: це виняток, передбачений тим самим пунктом.
• Якщо від вашого імені діють автономні агенти, внесіть і їх. Ми писали про те, де ШІ-агенти справді працюють у бізнес-процесах, і питання прозорості тягнеться за ними всюди.

Дорого коштує не сама вимога, а ситуація, коли віджет підтримки поставив підрядник три роки тому, ніхто не пам’ятає постачальника, а відновлювати картину доводиться у строк, визначений наглядовим органом. Якщо ви будуєте або перебудовуєте розмовну автоматизацію, наша розробка ботів починається з такого реєстру, а не завершується ним.

Матеріал описує публічно доступне законодавство та роз’яснення Комісії станом на серпень 2026 року. Це не юридична консультація: застосування статті 50 до конкретного продукту залежить від обставин, яких ми звідси не бачимо.